«Модри камень» - Олесь Гончар скорочено

Найти скорочений варіант твору Олеся Гончара з назвою “Модри Камень” ви зможете тут, за цим посиланням https://dovidka.biz.ua/modri-kamin-oles-gonchar-skorocheno/. В скороченому варианті цей твір необхідно читати як перед початком уроку української літератури, так і перед здачою ЗНО. Це дасть можливість учням повністю відновити в своїй пам’яті цю цікаву та неймовірну історію кохання на тлі військового протистояння. На сайті, переказ твору викладено у двох варіантах. Вся інформація подается скорочено, але достатньо детально для кращого її сприйняття учнями.

Про самий твір “Модри Камень”   

Твір Олеся Гончара “Модри Камень” – це чудова розповідь про події Другої світової війни. Сюжет цього твору, вірніше місце де все відбувалось – це словацький кордон котрий находився в гірській місцевості. Розповідь в творі ведеться від першої особи. Сам оповідач звертається до дівчини ніби розказує їй про всі події які тоді відбулися.

Він побачив її вперше в Рудних горах. Дівчину звали Терезою. Якось він прийшов до хати Терези та, постукав в шибку вікна. В домі була сама дівчина, та її мати. Побачивши чужого чоловіка жінки спочатку не хотіли його пускати, але зрозумівши що він не фашист – пустили. Порозумітися було просто тому що словацька мова чимось подібна на російську.  

Коли він ввійшов до кімнати то побачив що Тереза була вдягнена в білу сорочку, а на руці вчеплена повязка чорного кольору. Це означало що родина носить траур по братові, та синові Францішеку. Що стосується  Францішека, то він був дуже активним хлопцем та постійно слухав радіо та розказував у себя на роботі про шо він чув, та що робиться на фронті. Така активність в результаті, коштувала хлопцеві життя. Його розстріляли як партизана. В той же час батька дівчини, німці погнали рити шанці на лінію фронту.

З часом оповідач покликав і своо товариша, якого звали Ілля, і який також переховувався щоб не попасти в «лапи» ворогу. Хлопці не менше трьох діб блукали по горах без харчів та в холоді виконуючи спеціальне завдання командування. В хатині їх перевязали та нагодували, а також запропонували ночліг.

Оповідач зразу зрозумів що дівчина йому дуже сподобалась, але зранку партизани повставали, подякували за прихисток та й почали збиратися в дорогу. Дівчина війшла їх провести, та показала короткий шлях до місця дислокации їх загону. Прощаючись з дівчиною наш герой, попросив її щоб вона його дочекалась, тому що він обов’язково повернеться…

Коли він повернувся, то найшов на місці її будинку тільки попіл та вбиту горем матір дівчини. Вона спочатку його не впізнала, але прийшовши троха до тями, розказала як нацисти забрали її доньку, практично на другий день як вони пішли..

Що було дальше з нашими героями ви зможете дізнатись коли перейдете по посиланню яке вказано на самому початку текста.